Свято-Миколаївський собор — православний храм, побудований у 1930-тих роках, пам’ятка архітектури місцевого значення. Побудований в румунському стилі неоромінеск – своєрідна інтерпретація європейського Ренесансу.

«Кручені» куполи Миколаївської церкви створюють враження, ніби будівля гойдається і от-от упаде, або стоїть на нерівному місці. Це архітектурний прийом, майстерно виконаний будівельниками, попередньо закладений у проекті Владимира Залозецького. Церква ніби справді «живе» і «дихає».

Споруджена ще у 1821 церква була виконана у стилі ампір. Через більш як 100 років її перебудують до сучасного вигляду. Зразком стала церва середини 14 століття в Куртя-де-Арджеш.

Середину Миколаївської церкви прикрашають розписи на золотому фоні. Самобутній інтер’єр збережений ще з 1939 року. Дивом вцілілий після радянської доби іконостас повернувся у церкву, коли її знову передали греко-католицькій громаді міста.

Церковні дзвони – вагою 948 і 592 кілограм були виготовлені аж у Трансільванії та привезені звідти ще 1938 року.

Легенда
За легендою, майстри, що будували церкву, ніяк не могли завершити будівництво. Все що за день побудують, те до ранку розвалиться. Якось старший майстер побачив сон, що потрібно принести жертву і тоді вони взможуть добудувати церкву. Вирішили майстри, що чия жінка першою принесе обід, ту й замурують у стіну храму.

Першою обід принесла дружина старшого майстра. Він її неначе жартома попросив стати до стіні — мовляв, зараз ми тебе замуруємо. Вона підтримала гру, а її замурували по-справжньому. Почала жінка кричати, а вже було пізно. Стиснувши зуби, будували майстри аж до ночі — і завершили будову. На ранок побачили, що церква не розвалилася, а ось куполи її перекручені, неначе від болю та мук.